Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 910/17742/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П. Губенко Н.М., Іванової Л.Б. (доповідач),розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Паб"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 21.11.2013 Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 у справі№ 910/17742/13 Господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Паб"простягнення заборгованості у розмірі 20612,04 грн.за участю представників сторін:

позивача: Борисюк О.В., дов. від 08.01.2014 №196-7/КР

відповідача: Бригинець С.М., дов. від 15.01.2014 б/н

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Паб" (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.11.2013) про стягнення 16312,25 грн. заборгованості, з яких: 13004,67 грн. - основний борг; 1950,73 грн. - штраф; 461,77 грн. - 3% річних; 895,08 грн. - пеня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2013 у справі № 910/17742/13 (суддя Ярмак О.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Паб" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" 13004 грн. 67 коп. основного боргу, 911 грн. 17 коп. 15% штрафу, 371 грн. 03 коп. пені, 118 грн. 29 коп. річних, 1519 грн. 35 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 у справі № 910/17742/13 (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів Корсакової Г.В., Кропивної Л.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Паб" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 у справі № 910/17742/13, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшли заперечення Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на касаційну скаргу, в яких позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 у справі № 910/17742/13 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 20.07.2012 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Паб" був укладений Договір № 587/12 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобів, що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору відповідачеві надано право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобів, що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів, або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва у випадку повного дотримання відповідачем умов цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 з наступними змінами та доповненнями. Відповідач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами зазначеного Договору виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Згідно із п. 8.1 Договору він вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі протокольного рішення Київської міської державної адміністрації від 31.07.2003 № 12 відповідачу було надано Дозвіл № 00708-03 на право тимчасового користування місцем РЗ: рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді, загальною площею 3.8938 кв.м., кількістю 2, зовнішнє підсвічування, у будинку № 40/2 по вул. Володимирській у Шевченківському районі м. Києва, терміном з 01.08.2003 по 31.08.2005.

Протокольним рішенням Київської міської державної адміністрації від 06.10.2005 № 16 строк дії Дозволу № 00708-03 продовжено з 06.10.2005 по 01.09.2010.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 04.07.2012 № 1139 "Про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами" відповідачу було продовжено строк дії Дозволу № 00708-03 з 02.09.2010 по 01.09.2015.

Пунктом 5.2.3 Договору на відповідача покладений обов'язок не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Згідно із п. 6.1 Договору ціною договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього Договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах.

Судами з'ясовано, що відповідно до Адресної програми на право тимчасового користування від 20.07.2012 № 1 до Договору розповсюджувачу було встановлено плату за розміщення рекламного засобу: рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді, загальною площею 3.8938 кв.м., кількістю 2 № 00708-03 (01560) у Шевченківському районі по вул. Володимирська, 40/,2, у розмірі 408,85 грн. за місяць без ПДВ.

Пунктом 2 вказаної Адресної програми визначено, що права та обов'язки, передбачені умовами цієї Адресної програми до Договору, застосовуються до сторін починаючи з 07.03.2005 в порядку, передбаченому п. 3 ст. 631 ЦК України.

У зв'язку із підписанням сторонами Додаткової угоди від 31.08.2012 № 587/12-1 до Договору, у Адресній програмі на право тимчасового користування від 31.08.2012 № 1/1 відповідачу встановлено плату у розмірі 681,42 грн. за місяць без ПДВ.

Відповідно до п. 6.2 Договору розмір плати за право тимчасового користування встановлюється відповідним органом Київської міської ради (Київською міською адміністрацією) та нараховується позивачем відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору.

Пунктами 6.7-6.8 Договору визначено, що розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць. Плата за право тимчасового користування нараховується позивачем щомісячно та перераховується відповідачем зовнішньої реклами не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок позивача, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору не здійснював оплату виставлених позивачем рахунків.

25.10.2013 в ході розгляду справи в суді першої інстанції сторонами підписано Додаткову угоду № 587/12-2 до Договору, якою сторони домовились внести зміни до Адресної програми від 31.08.2013 № 1/1 з 31 серпня 2012.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 25.10.2013 № 587/12-2, у зв'язку з приведенням загального коефіцієнта, що враховує територіальну прив'язку рекламного засобу за Дозволом №00708-03 (зміна зони з ІІІ на V) у відповідність до вимог Розпорядження ВО КМР (КМДА) від 21.05.2012 № 838, сторони визначили плату за місяць у розмірі 389,38 грн. без ПДВ.

На підставі вищевказаної Додаткової угоди від 25.10.2013 № 587/12-2 позивачем проведено перерахунок рахунків-фактур, починаючи з 31.08.2012, в результаті чого за розрахунком позивача основний борг відповідача станом на 30.09.2013 складає 13004,67 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань по внесенню плати за право тимчасового користування місцем розміщення рекламного засобу стало підставою звернення позивача із вказаним позовом про стягнення 13004,67 грн. заборгованості, штрафу у розмірі 1950,73 грн., процентів річних у сумі 461,77 грн. та 895,08грн. пені.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та порядок надання дозволів на розміщення такої реклами врегульовані Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067.

Згідно із визначенням термінів, що містяться у пункті 2 вказаних Правил, місцем розташування рекламного засобу є площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Пунктом 16 Типових правил розміщення зовнішньої реклами визначено, що дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом (особою) і спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

Як передбачено п. 15.1. Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради 22.09.2011 № 37/6253, підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - плата), та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.

Відповідно до п. 3.1.1. Порядку розміщення реклами в місті Києві договір з розповсюджувачем реклами на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва, укладає КП "Київреклама".

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором по внесенню плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів на підставі виставлених позивачем рахунків, дійшли правомірного висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 13004,67 грн.

Як передбачено статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору передбачено право позивача застосовувати до відповідача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення плати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 7.3 Договору позивач має право додатково нараховувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше одного місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Враховуючи прострочення відповідачем внесення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу, процентів річних та пені.

Як передбачено ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача щодо відсутності у позивача права надання в тимчасове користування місць для розміщення реклами на тій частині площі поверхні будинку, яка належить ТОВ "Крона 3", були предмети розгляду у суді апеляційної інстанції та обґрунтовано ним спростовані відповідно до наявних в матеріалах справи доказів.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що судами попередніх інстанцій в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України розглянуто всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, а висновки судів за наслідками розгляду спору є законними та обґрунтованими.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Паб" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 у справі № 910/17742/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Н. Губенко

Л. Іванова